Блог | Человек, который вернул Шевченко в Украину: "козак Гриць Честаховский"

На днях имел хорошую возможность провести лекцию-экскурсию для курсантов Национальной академии СБУ в знаменитую Качановку. Именно здесь находится могила Григория Николаевича Честаховского, украинского художника, приятеля Тараса Шевченко, который был одним из главных инициаторов и организаторов возвращения Отца украинской нации в Украину и захоронения его в Каневе.

Видео дня

Далее текст на языке оригинала

Григорій Честахівський познайомився з Тарасом Шевченко після повернення того із заслання в 1858 році. Вони швидко стають нерозлучними друзями, а Тарас Григорович називає його Грицем. На подарованому "Кобзарі", який вийшов у світ в 1860 році, він робить такий дарчий надпис:

"Козакові Грицеві Честаховському. Кобзар Тарас".

Після смерті Тараса Шевченка історія робить Григорія Честахівського головною дієвою особою у справі виконання поетичного заповіту Кобзаря - бути похованим в Україні. Пишу поетичний заповіт, бо як свідчить відомий історик і друг поета Олесандр Лазаревський: "…знаємо, що ніякого заповіту, ні письмового, на словесного, про місце свого поховання Тарас Григорович не залишив, а думки його друзів про поховання тіла померлого біля Канева (де поет збирався будувати собі хату) ґрунтувались лише на поетичному заповіті…"

В той же час, Лазаревський ставить під сумнів пояснення першого біографа Тараса Шевченка, відомого педагога і громадського та культурного діяча Михайла Чалого про головний аргумент вибору саме Канева, як місця вічного спочинку Шевченка. Нагадаю, що Михайло Чалий пише:

"Присутній при останніх хвилинах життя поета Грицько Честахівський заявив, що коли він запитав умираючого, де поховати його, той відповів: "У Каневі". Олександр Лазаревський щодо цього стверджує:

"…ми добре памʼятаємо, що Честахівського "в останні хвилини життя поета" не було, та якби й був, то в нього, з огляду на передсмертні страждання Тараса Григоровича, не вистачило б духу запитувати вмираючого про місце похорону".

Тож Честахівський, скоріше за все, пристрасно бажаючи виконати поетичний заповіт Шевченка і говорив про таку передсмертну волю поета, - підсумовує Олександр Лазаревський.

Як би там не було насправді, але вибір Чернечої гори під Каневом як місця вічного спочинку Тараса Шевченка, нині схвалює абсолютна більшість української громади. Відомий літературознавець-шістдесятник Іван ДЗЮБА переконував:

"…історія показала, наскільки це було вдале рішення - можна сказати, конгеніальне образові великого поета. Саме так - конгеніальне. Ось чим Україна завдячує Честахівському! Про все, що повʼязане з перевезенням Честахівським праху Кобзаря в Україну, пишу з щирою повагою до нього й доземним уклоном перед українським патріотом. Але є й інший ракурс погляду на вчинок Честахівського з урахуванням того, що в його характері було щось від одчайдуха, авантюриста. Саме завдяки цим якостям він, мабуть, і взявся за нелегку і непевну справу перевезення і перепоховання Шевченкового праху. Поміркованій, статечній, сімейній людині важче було знятися в далеку дорогу, а то й більш на таке ризиковане діло. Чомусь ніхто з петербурзької громади, крім 27-річного Олександра Лазаревського, який, утім, мав свій інтерес у Чернігові, не виявив рішучости виконати Шевченків заповіт - поховати його над Дніпром".

Важливою заслугою та внеском у шевченкознавство є також записи та замальовки Григорія Честахівського всього процесу повернення та перепоховання нашого Великого українця. З "Епізоду на могилі Тараса Шевченка" від Григорія Честахівського дізнаємося і про його намір залишитися поблизу Канева, щоб "насипати могилу над прахом любого батька Тараса". Для всіх охочих зануритися в атмосферу життя Канева у другої половини 19 століття й відчути спротив польського панства та імперського чиновництва проти вільного, українського слова, раджу перечитати ці записи Григорія Миколайовича. А ми із статті Івана Білика (Івана Яковича Рудченка) "Тривога над свіжою могилою Т.Г. Шевченка" дізнаємося, що активне кількамісячне спілкування Честахівського з канівською громадою та місцевими селянами, пропагування їм творів Шевченка завершилося…відкриттям справи проти нього з ініціативи польських міщан щодо можливої змови "повторення "Тарасової ночі" з винищення євреїв і поляків". В результаті Григорія Миколайовича викликав полковник корпусу жандармів Грибовський і вимагав відповісти на 15 запитань, а згодом і генерал-губернатор Васильчиков - вже до Києва. І хоч справу про "державного злочинця" Честахівського таки закрили, проте змусили його виїхати в Петербург.

Останні роки свого життя Григорій Честахівський був частим гостем Василя Тарновського в Качанівці. І коли він помер в Петербурзі (в березні 1893 року), то його тіло було доправлено Тарновським саме в Качанівку. Тут в парку його було поховано, а над прахом головного розпорядника останнього шляху Тараса Шевченка в Україну, було насипано могилу майже однакового розміру, яку покійний насипав у 1861 році над прахом поета.

Нині могила Григорія Честахівського турботами колективу Національного історико-культурного заповідника "Качанівка" на чолі з Володимиром Буренком упорядкована, а над нею встановлено козацький хрест, замість старого деревʼяного.

Я ж нині віддав шану людині, яка повернула в Україну Тараса Шевченка і Вам раджу при нагоді відвідати неповторну Качанівку й поклонитися могилі Григорія Честахівського.

Памʼятаємо нашу історію!

Шануємо наших героїв!

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...