Видео дня
Блог | Как украинцы прощались с Тарасом Шевченко: история, легенды и тайны
22 травня (за н.ст.) - День повернення (перепоховання) Тараса Шевченка в Україні.
Тож вирішив нагадати Вам про найцікавіші факти із історії останнього шляху нашого світоглядного Батька в рідну Україну.
Похорони ЩИРОСТІ, ПРОСТОТИ й ПРИРОДНОСТІ.
Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі і на третій день був тимчасово похований на Смоленському кладовищі.
Процитую фрагмент спогадів учасника похорон російського письменника С.М. Терпигорєва:
"За домовиною йшло багато студентів, майже весь університет. Уся академія, вся професура і сила-силенна публіки. Вся університетська набережна від Двірцевого до Миколаївського мосту була буквально заповнена народом…
Я засвідчую…що з усіх похоронів, які я бачив відтоді, жоден не мав на собі відбитку і характеру тієї щирості й простоти, природності й невимушеності, як цей Шевченків. Я бачив потім похорон Некрасова, Достоєвського, Тургєнєва, Салтикова…але вони, ці похорони, всі були отруєні проявами огидного, штучно робленого, тенденційного, демонстративного духу. Похорон Шевченка був ще чистий від того балаганного комедіанства, якого не зносить щире почуття".
Через 58 днів труну відкопали і на руках віднесли до вокзалу та залізницею відправили до Москви, а далі поштовим трактом домовину повезли за таким маршрутом: Серпухов, Тула, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівка, Бобровиця, Бровари, Київ.
ПРОЩАННЯ з Шевченком у КИЄВІ:
як українці обхитрили місцевих чиновників та жандармів?
За рішенням генерал-губернатора Іларіона Васильчикова та митрополита Києва місцем для панахиди та прощання було обрано церкву Різдва Христового на Подолі, але за умови що там НЕ БУДУТЬ ПРОГОЛОШУВАТИ ЖОДНИХ ПРОМОВ.
20 травня (7 за ст. с.) біля церкви зібралося кілька тисяч людей. О. Петро відправив заупокійну службу і виконуючи розпорядження князя ніхто не виголошував промов. Натомість, коли похоронна процесія рушила до Ланцюгового мосту, за яким через велику повінь на Дніпрі, стояли пароми і зокрема "Кременчук" на якому домовину мусили переправити до Канева, почалися промови. Зокрема виступали: інспектор 2-ї гімназії і приятель Шевченка Михайло Чалий, студенти Стоянов, Антонович, Драгоманов. Михайло Драгоманов згодом напише, що це був його перший публічний виступ українською мовою.
ОСТАННІ СЛОВА Шевченка про місце свого поховання: "в КАНЕВІ"?
Питання визначення місця поховання Кобзаря було дискусійним. Називалися Аскольдова могила, Щековиця, кладовище Видубицького монастиря і навіть Качанівка. Однак аргументи Григорія Честахівського про Канів виявилися вирішальними.
Нагадаю, як про це пише Михайло Чалий:
"Присутній при останніх хвилинах життя поета Грицько Честахівський заявив, що коли він запитав умираючого, де поховати його, той відповів: "У Каневі".
Однак Олександр Лазаревський щодо цього стверджує:
"…ми добре памʼятаємо, що Честахівського "в останні хвилини життя поета" не було, та якби й був, то в нього, з огляду на передсмертні страждання Тараса Григоровича, не вистачило б духу запитувати вмираючого про місце похорону".
Тож Честахівський, скоріше за все, пристрасно бажаючи виконати поетичний заповіт Шевченка і говорив про таку передсмертну волю поета, - підсумовує Олександр Лазаревський.
Як би там не було насправді, але вибір Чернечої гори під Каневом як місця вічного спочинку Тараса Шевченка, нині схвалює абсолютна більшість української громади. Відомий літературознавець-шістдесятник Іван ДЗЮБА переконував:
"…історія показала, наскільки це було вдале рішення - можна сказати, конгеніальне образові великого поета. Саме так - конгеніальне. Ось чим Україна завдячує Честахівському! Про все, що повʼязане з перевезенням Честахівським праху Кобзаря в Україну, пишу з щирою повагою до нього й доземним уклоном перед українським патріотом. Але є й інший ракурс погляду на вчинок Честахівського з урахуванням того, що в його характері було щось від одчайдуха, авантюриста. Саме завдяки цим якостям він, мабуть, і взявся за нелегку і непевну справу перевезення і перепоховання Шевченкового праху. Поміркованій, статечній, сімейній людині важче було знятися в далеку дорогу, а то й більш на таке ризиковане діло. Чомусь ніхто з петербурзької громади, крім 27-річного Олександра Лазаревського, який, утім, мав свій інтерес у Чернігові, не виявив рішучости виконати Шевченків заповіт - поховати його над Дніпром".
МОГИЛА ціною у 100 карбованців.
Коли друзі Шевченка звернулися до канівських міщан з проханням викопати тому яму на Чернечій горі, то вони, нібито з намови старшого засідателя канівської повітової поліції поляка Владислава Монастирського, вимагали за це непомірну плату - 100 карбованців. Тож було вирішено приготувати останню хату для поета самим та з допомогою студентів.
Для порівняння РІЧНА зарплатня Тараса Шевченка за роботу в складі історико-археографічної комісії складала 150 карбованців.
ДОМОВИНА Шевченка зі ЗБРОЄЮ?
Знаємо, що на шляху від Успенського собору, де відспівували Шевченка, до верхівки Чернечої гори, (а це по тих часах, складало біля 14 кілометрів) люди несли домовину Шевченка на плечах. Оскільки вона була дуже важкою почали ширитися чутки про сховану там зброю.
Насправді, як описує Михайло Чалий, це пояснюється тим, що коли могилу викопали на Смоленському кладовищі, то її вклали в іншу - свинцеву. Тому й вага здавалася неприродньо великою.
Про організацію "ТАРАСОВОЇ НОЧІ" в Каневі.
Після похорон Шевченка Григорій Честахівський вирішив залишитися жити поблизу Канева "що насипати могилу над прахом любого Батька Тараса". Кількамісячне спілкування з канівською громадою та селянами й пропагування творів Шевченка завершилося для нього…відкриттям справи з ініціативи польських міщан щодо організації можливої змови для повторення "Тарасової ночі" з винищення поляків та євреїв". Після допитів справу про "державного злочинця" Григорія Честахівського було закрито, але його змусили виїхати в Петербург.
Чому радянська влада БОЯЛАСЯ і ЗАБОРОНЯЛА вшановувати Шевченка 22 травня?
В часи срср влада тишком нишком приватизувала святкування дня народження Шевченка 9 березня та почистила твори поета від його антимосковських текстів. Тож патріотична українська громада з 50-х років почала вшанувати свого світоглядного Батька саме 22 травня, а в 60-х роках ці заходи набули політичного забарвлення. Звісно, влада і кдб всіляко боролися проти їх проведення арештами, звільненнями з роботи та альтернативними заходами.
22 травня в НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.
В період боротьби за відновлення своєї Незалежності вшанування Тараса Шевченка 22 травня стали масовими. В Каневі відродилася традиція пішої ходи останнім шляхом Кобзаря від Успенського собору до могили на Чернечій горі. В 2005 році з моєї ініціативи все керівництво Держави пройшло цією останньою дорогою Шевченка.
ЗНАКОВЕ 22 травня СЬОГОДНІ.
Сьогодні вже традиційно пройде панахида за Шевченком в храмі Різдва Христового на Подолі в Києві, де відспівували поета в 1861 році.
І ВПЕРШЕ, в Успенському соборі в Каневі відбудеться служба УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ за участі Митрополита, Предстоятеля ПЦУ Епіфанія.
Нагадаю, що нещодавно знаменитий Успенський собор 1144 року, де востаннє відспівували Тараса Шевченка, повернуто до власності Шевченківського національного заповідника і в якому ПЦУ буде проводити службу на великі християнські свята.
Памʼятаємо нашу історію!
Шануємо наших героїв!
ВСЕ БУДЕ ШЕВЧЕНКО і УКРАЇНА!
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...