Відео дня
Блог | Путін опинився в кавказькому глухому куті
Зовнішньополітична концепція Кремля на Глобальному Півдні стрімко занепадає. Спостерігаються дуже серйозні тектонічні зрушення в плані відчуження вкрай важливих для російської сторони країн у різних частинах світу. Найбільш резонансним тут виступає руйнування альянсу Москва-Баку, який за своєю природою був ситуативним творінням, що не витримало випробувань часом через найбільш пригнічувальну за своєю природою міжнародну політику РФ.
Російсько-азербайджанський розрив назрівав досить давно, і нарешті фактично відбувся, ставши індикатором зіткнення "російського" і "тюркського" світів. Уже 10 днів триває справжнісінька проксі-війна двох країн, тригером для якої стали затримання російськими силовиками азербайджанців у Єкатеринбурзі. Тепер у її воронку втягнуті спецслужби з обох боків і діаспоральні кола. Звісно, до повторення подій "чорного вересня" 1990 року справа ще не дійшла, але Азербайджан тепер країна номер два після України, куди може відбутися російська інтервенція. Звичайно, Путін розуміє: поточна конфронтація з Алієвим може розгорнутися в довготривале протистояння з усіма країнами тюркського простору.
Іншими словами, після катастрофічного ослаблення Ірану під час "12-денної війни" de facto програної Ізраїлю, це призвело до реконфігурації балансу на Близькому Сході. Після падіння режиму Асада і критичного ослаблення "осі опору" на чолі з Тегераном відбулося зникнення російського фактора в головному нафтовому регіоні світу. Як результат підскочили турецькі геополітичні акції, і Анкара взялася за витіснення Росії з Кавказу. Ердоган хоче закрити Путіну коридор "Північ-Південь" і зробити повною маріонеткою. Виходить навіть дуже негарно. І саме в цьому суть азербайджанського загострення. Що цікаво, екс-міністр транспорту Старовойт, який застрелився сьогодні, якраз відповідав за провал цього логістичного коридору.
Путін взагалі опинився в кавказькому глухому куті: Азербайджан – ворог; Вірменія – не може пробачити спроб повалення Пашиняна; Абхазію сильно лихоманить; на черзі вибухонебезпечні Дагестан і Чечня.
Як знущання в низці описаних невдач виглядає всебічне зміцнення зв'язків Росії з "Талібаном", який ще недавно був у списку терористичних організацій. Тепер афганські радикали – російські "друзі", адже Москва першою у світі визнала уряд радикальних талібів-ісламістів законною владою в Афганістані! Цей крок дуже погано сприймуть не тільки в США, а й у всій Центральній Азії, не кажучи вже про Індію. Гіршого рішення навіть важко собі уявити.
Складається таке відчуття, що Путін хоче залучити найманців з Талібану для участі у війні проти України. Про бойову ефективність цього кроку говорити не доводиться. Просто оксюморон. А ось поява жорсткої реакції від терористів ІДІЛ не змусить себе чекати у великих містах Росії.
Що говорить: якщо люди Бєлоусова і Шойгу від безнадії вже домовляються про відправлення на фронт обмеженого військового контингенту з Лаосу до Курської області, і це до сотень обдурених найманців з Африки та північних корейців, то скоро і таліби будуть розсікати нарівні з кадировцями по країні.
Внутрішній простір РФ перетворюється на скупчення сторонньої озброєної наволочі, яка ще й російськими паспортами обзаводиться. Маємо справу з появою слабо контрольованих МО РФ армій, які можуть потрапляти під зовнішній вплив.
Путінська кліка не тільки втрачає Глобальний Південь у політичному плані, але стає від нього залежною у військовому вимірі. Про який суверенітет тут взагалі можна говорити – тотальна залежність. Якась зовсім несимпатична геополітична доктрина виходить...
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...