Блог | Пане Дуда! Якщо ви хочете бути з Україною, почніть із поваги до вибору українського народу

Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити.

Відео дня

Ви — президент суверенної держави, союзника України.

Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і "людобуйства", не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині, про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду.

Ви її уникаєте. А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу.

Ви згадуєте Волинь. Але не згадуєте Пілсудського.

Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав "приборкати українського дикуна" і виселити його до Сибіру.

Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців.

Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.

Не згадуєте ані акцію "Вісла", ані вбитих дітей.

Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками.

Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю.

Ви кажете: "не прийму Шухевича". А ким він був, на вашу думку? Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій.

Вас дивує, що він герой для українців? А для кого тоді бути героєм? Для того, хто здався?Хто мовчав, коли палили села й церкви? Ні.

Ми пам’ятаємо тих, хто боровся. І так — боровся жорстко. Бо мир із карателями не будується.

Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського? Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах.

А коли українці наважилися відповісти — ви кажете "варварство"?

Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки.

І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили.

Пробачили за кров, за сльози, за приниження. Бо вони хочуть майбутнього. А не повернення в колоніальну травму.

Українці довели, що вміють бути друзями. А ваші військові — ні.

Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею. Жодна.

І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні? Це що, не цинізм?

Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор. Це не прапор війни. Це прапор пам’яті й боротьби.

І якщо ви не готові це зрозуміти — отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода. Не з наказу. А з готовності вбивати і вмирати за своє.

Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги. Не до символів, а до вибору народу. І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...