Угода між Україною та США – серйозний "цвях" для Москви та Пекіна. Путін буде мстити, а Сі засмутиться. Інтерв’ю з Веселовським

Україна та США підписали довгоочікувану угоду, яку ще потрібно ратифікувати у Верховній Раді. Укладено договір, який президент США Дональд Трамп рекламував як компенсацію за "мільярди доларів допомоги від Байдена", а президент України Володимир Зеленський – як шанс забезпечити собі подальшу підтримку США у війні проти Росії та чіткі гарантії безпеки. Ні того, ні іншого в угоді не буде. Так, є слова міністра фінансів США Скотта Бессента, що угода знаменує початок "історичного економічного партнерства", яке "ясно сигналізує Росії, що адміністрація Трампа прихильна до мирного процесу, в центрі якого перебуває вільна, суверенна та процвітаюча Україна", однак як саме буде все це виглядати насправді, зважаючи на примхи Трампа, сьогодні важко зрозуміти. Щодо гарантій безпеки, то за словами президента США, американська присутність на місцях розробки українських природних ресурсів гарантує, що "поряд не буде поганих гравців". Є великі сумніви, що ці "поганці" дослухаються до цих слів американського президента, але будемо сподіватися.

Відео дня

Однак документ і не такий страшний, яким міг бути після сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті. Україна зберігає повний контроль над ресурсами й інфраструктурою. Україна та США створюють рівноправний інвестиційний фонд відбудови України на рівних умовах – 50/50. Жодна сторона не має пріоритетного голосу, управління здійснюється спільно. Жодних боргових зобов’язань для України – раніше Трамп вимагав, щоб українці ресурсами заплатили за минулі постачання зброї, але це положення вилучено. Військова допомога, яку США постачатимуть Україні, зараховуватиметься як внесок до інвестиційного фонду відновлення країни. Вже відомо, що адміністрація Трампа схвалила перший експорт зброї до України на 50 млн, що сталося вперше за його другого президенства. Угода не завадить Україні вступити до ЄС.

Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України, представник України при ЄС у 2008-2010 роках Андрій Веселовський.

– Україна та США підписали угоду про видобуток корисних копалин, яка вважається критично важливою для того, щоб Дональд Трамп змінив свою позицію щодо України у переговорах із Росією щодо припинення війни. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що угода знаменує початок "історичного економічного партнерства", яке "ясно сигналізує Росії, що адміністрація Трампа прихильна до мирного процесу, в центрі якого перебуває вільна, суверенна та процвітаюча Україна". Між тим угода не передбачає жодних конкретних гарантій безпеки для України, що було однією з початкових цілей.

– Мушу сказати, що коли українська сторона запропонувала ідею видобутку корисних копалин на території України в обмін на безпекові гарантії, то ніхто не пояснив тим, хто це пропонував, що безпекових гарантій не буде. Будь-що ми можемо робити, будь-які папери ми можемо писати, будь-які сльози можемо лити – гарантії безпеки США не дають. Не існує в світі держав, з якими би Штати уклали угоду про обов'язкову гарантовану безпеку. Такого немає. Ті документи, які існують з Південною Кореєю, з Ізраїлем, є серйозними зобов'язаннями, але вони не є тотальними абсолютно зобов'язаннями. Усе залежить від реального політичного наповнення в конкретний момент. Тому так само безглуздо було вимагати і говорити українським громадянам, що ми сподіваємось на отримання безпекових гарантій, так само як було безвідповідально говорити українським громадянам, що ми вимагаємо, щоб захистили українське небо. Це та ж безпекова гарантія, на яку ми марно витратили багато зусиль, емоцій і політичних ресурсів.

Другий момент, коли ми запропонували використовувати наші корисні копалини разом зі Сполученими Штатами, то було би правильно зразу ж подати це у вигляді письмової пропозиції. Тобто проєкт угоди, що ми хочемо і що даємо. І тоді сторона, яка подає проєкт, завжди у виграшному становищі. Можете щось додати, щось змінити, але у нас вже є документ. Ми цього не зробили. Це зробили Штати через 3-4 місяці і вже подали свій варіант, який нам треба було відбивати з дуже значними зусиллями. Ми бачимо, скільки це нам коштувало часу і нервів.

Третє. Вступивши в суперечку з господарем Білого дому на його території, українська делегація роздратувала господаря, бо так не робиться. У Трампа з'явився сумнів у тому, що з нами можна про щось домовлятися, що ми знаємо переговорні правила і правила відносин між сторонами, коли вони шукають спільного рішення, а не доводять одна одній, що ось так правильно, а ось так неправильно.

– А сьогоднішня адміністрація – це адекватна сторона для переговорів?

– Хіба ми не знали, хто такий Дональд Трамп? Ми бачили, що він оголошує, вимагає, як тупає ногами. І от цього всього можна було уникнути. Але з іншого боку, на всіх цих моментах було продемонстровано, наскільки є непідготовленою, сирою, невиваженою нинішня адміністрація Сполучених Штатів. Наші неузгодження і суперечки зі Штатами продемонстрували їхню поверховість та політичну упередженість. Що вилилося в осуд світової громадськості, в серйозну занепокоєність європейських країн. І, врешті, надало нам майже повноцінну підтримку цих європейських країн. Як результат, сторони сьогодні повернулися туди, де могли б бути ще 3-4 місяці тому.

У підписаному документі є деякі фрази, слова, які, я би так сказав, дають зрозуміти чітко, що адміністрація президента Трампа визнає Росію агресором, а Україну жертвою. Це вже певна зміна позиції. Стаття 3 угоди – там написано про повноцінне вторгнення. Тобто сумнівів про те, що йдеться про повноцінне вторгнення Російської Федерації, що Україна має бути суверенною, після підписання цього документа не може бути ні в кого.

Ба більше, там написано, що Україна визначає ділянки своєї суверенної території, яку вона надає для спільної розробки. Тобто говориться і про економічну зону, а це море, це сотні кілометрів від берегу, в тому числі в Азові, в тому числі і в Криму. Ніде ж не ставляться під питання ось ці території. Таким чином, це серйозний "цвях" для Москви. Звісно, всякий "цвях" можна витягнути, але якщо ти кардинально міняєш свою політичну орієнтацію, то ти стаєш "трансгендером". Загалом це все дуже важливо, серйозно зафіксовано, і дай Боже, щоб угода була ратифікована.

– Тобто загалом у ситуації, в якій ми опинилися просто зараз, це добрий для нас крок?

– Так, дуже добрий. І дуже непоганий для американців, тому що це дає їм індульгенцію – а що ж ти зробив за ці перші 100 днів.

– Ще один важливий результат угоди — після її підписання адміністрація Трампа розблокувала комерційний продаж зброї Україні. Білий дім проінформував Конгрес про намір дозволити експорт оборонної продукції в Україну через прямий комерційний продаж на суму від 50 мільйонів доларів. Це, звичайно, незначна сума, але це перша така закупівля за президентства Трампа, після інавгурації якого продаж озброєнь та військових послуг Україні було припинено.

– Я думаю, що це тест, демонстрація і Україні, і також Росії того, як все може бути. До того ж постачання – це все досить швидко в цьому випадку, тому що воно все там або в Німеччині на складі, або ще в якійсь країні НАТО в Європі. Його зі складу можна взяти і перетягнути до України дуже швидко. Не обов'язково, що це зразу буде щось аж таке надзвичайно чутливе, може, щось простіше, але для тесту цього достатньо.

– Закінчуючи розмову про гарантії безпеки. Трамп з цього приводу у притаманній манері зазначив, що Володимир Путін, як і раніше, "мріє" захопити всю територію України, але він не зробить цього, бо "шанує мене, і я вірю, що через мене він не захопить усієї України, а також те, що американська присутність на місцях розроблення українських природних ресурсів гарантує, що поряд не буде "поганих гравців".

– Не думаю, що Путін злякався і щось припинить. Найімовірніше, Путін розсердився, образився і спробує знову якісь нові хитрощі, і що найгірше, Москва посилить удари по Україні. На жаль, в нього ще є достатньо запасів для найбільш примітивних терористичних способів.

– Загалом "ресурсна угода" є політичним інструментом проти Москви та Пекіна. Адже міністр фінансів США зазначив, що країни та особи, які "фінансували" російський ВПК, заборонені для залучення до відновлення України. Російські пропагандисти вже заявили, що угода між Києвом та командою Трампа у фіналі має виразно антиросійський та антикитайський характер.

– Мені здається, що це просто спосіб попередити Росію, що так чи інакше треба якимось чином зупинятися. Десь шукайте вибачення для себе, для своїх громадян, чому ви вже далі не йдете. Це такий сигнал про те, що Америка може й далі допомагати Україні.

Тобто Штати можуть серйозніше включитися в допомогу європейцям. От сказали, що вона виведе 20 тисяч військ з Європи, а потім взяли і передумали, це ж все може Америка. Тобто це найбільш ніякий, але в той же час дуже чіткий сигнал. Ми можемо передумати з вами серйозно домовлятися, поставимо все на паузу і будемо потихеньку допомагати Україні.

– Як щодо Китаю?

– Угода закриває можливість для Китаю як в Україні, так і у певних країнах Європи. Уявімо собі, що немає цієї угоди. А Сі Цзіньпін каже Путіну: давай тихесенько припинимо війну, ти вже набрав достатньо. По-перше, ми станемо миротворцями, а по-друге, ти ж повториш "грузинський варіант" з Україною, а ми туди будемо вкладатися економічно. І Сі Цзіньпін під прапором миротворця урочисто приїжджає в Україну і починає розроблювати наші корисні копалини. Чи це добре для американців? Ні. Чи це вигідно для Китаю? Так. Навіть втративши якісь мільярди, але отримавши Україну на порозі Європейського Союзу, вклавши туди гроші і маючи залежну від себе Угорщину, маючи від себе повністю залежну Білорусь, напівзалежну Словаччину і дуже серйозні позиції в Сербії і в Греції, то чи це вигідно Китаю? Ще й як. Це копійки для них, тому що це все державні гроші, які десь крутяться в державних банках. Це не стосується громадян, вони про це нічого не знають і до цього ніяким чином не причетні. Американська корпорація, яка буде щось у нас видобувати, вже перекриє таку можливість для всіх інших, тим паче для Китаю.

– Тобто Україна все ж потрібна Сполученим Штатам?

– Я би сказав так. В адміністрації Трампа є два табори, один з них більш реалістичний, більш традиціоналістський, який вважає, що треба триматися Європи та зміцнювати євроатлантичну солідарність і єдність, а Європа там займає серйозне місце. Європа ж притуляється і до Близького Сходу, і до Середземномор'я, тобто це не просто сама Європа. Інший табір говорить про те, що хай вони там хоч що роблять, у нас суперник Китай, і ми всі зусилля повинні перекинути на Тихоокеанський регіон.

Мабуть, ці дві групи мають приблизно однакову силу, тому Сполучені Штати не висловлювалися чітко протягом останнього періоду щодо того, чи будуть вони в Україні, чи не будуть, допомагатимуть чи ні. Баланс змінила консолідована, жорстка і однозначна позиція європейців. Не тільки країни Європейського Союзу, але й Британія. Всі разом сказали: ні, Україна – це ми. Фактично вони сказали саме так. Безпека Європи, наша безпека – це безпека України. Ні, ми не відійдемо. І згадайте, Вашингтон вимагає, натякає, що можна скасувати санкції проти РФ. Що відповідають європейці? Ви, США, як хочете, тільки ми не скасуємо.

– Наші союзники усередині адміністрації та Республіканської партії, які дещо втратили свій голос, отримають імпульс для дій та більше аргументів проти Путіна та за Україну? Наприклад, одночасно з підписанням угоди стало відомо, що законопроєкт про введення високих мит для країн, які купують російські нафту, газ і уран, отримав підтримку понад 70 сенаторів, чого достатньо для подолання можливого вето президента. Це створює реальну загрозу для Росії, яка відкинула пропозицію Дональда Трампа про негайне перемир'я. У документі йдеться не лише про санкції проти Росії, а й мита у 500% на імпорт із країн, які купують російську нафту, нафтопродукти, природний газ, уран та інші продукти. Наскільки цей крок можливий чи це знову ж таки про політичну торгівлю, а не про реальні якісь кроки проти Росії?

– У мене таке враження, що в Сенаті республіканців більш-менш незалежних троє-четверо. Всі інші або повністю залежні, або, скажімо так, не торкаються цих справ, щоб не відчувати себе приниженими і щоб не відчувати себе залежними. Тобто якщо в Сенаті з'являється пропозиція щось дати Україні або щось не дати Україні, то це натяк з Білого дому. Це не самостійне рішення, це не самостійна ініціатива. На жаль, дуже слабкі і демократи. Навіть якщо демократи зуміють переконати оцих трьох-чотирьох республіканців, то в їхньому середовищі знайдеться один-два, якому з Білого дому протелефонують і скажуть: ти маєш захворіти або поїхати у відпустку терміново. Немає зараз ядра, яке б змогло підняти реальних 55-60 сенаторів, які б прийняли якусь резолюцію або про що ухвалюється законопроєкт.

– Зазначається, що є 72 сенатори, які готові голосувати.

– Готові, тому що їм не забороняють, а коли їм забороняють, їх з'являється тільки 49.

– На цьому етапі це все-таки певний тиск щодо Путіна чи можливий реальний крок?

– Ні, поки що це тільки аби полякати. Потрібно почекати цей тиждень, як пройде 8-9 травня в Москві. Хто туди приїде, що будуть говорити з трибуни, як будуть згадувати Америку. Що будуть блогери писати в Росії, які не можуть писати від себе. І це все проаналізують американці. І якщо після 9 травня витверезіння в Росії не відбудеться, то почнуть проштовхувати вже і законодавство якесь. Або пришвидшать ось це 50-мільйонне постачання, яке з часом збільшиться. Тобто буде реакція Росії, тому очікуватимемо 10-12 днів, і в Сполучених Штатах будуть ухвалювати подальше рішення.