Відео дня
Блог | Яка мотивація Путіна продовжувати війну
Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нільсен про мотивацію Путіна продовжувати війну.
Підготував вижимку найголовнішого:
- Російська політика всі ці роки була багато в чому опортуністичною: рішення ухвалюють не під дією якогось чіткого багаторічного плану, а, скоріше, залежно від сьогохвилинних обставин - доки це сприяє руху в загальному напрямку.
- Водночас РФ - вкрай ідеологізована держава, яка воює за ідею "величі Росії". Ця, по суті, містична ідея набула майже релігійного статусу серед російського керівництва - судячи з того, як вони про це говорять і як діють.
- У російському світогляді існує невелика кількість великих держав, що задають хід світової історії. Все інше - маленькі країни, зобов'язані підлаштовуватися під правила великих.
- Російське керівництво вважає, що роль РФ як великої держави перебуває під загрозою: після розвалу СРСР інші великі держави нібито позбавили Росію багато чого, що становило її велич. І якщо справи йтимуть так далі, то через кілька десятків років РФ може остаточно позбутися свого статусу великої держави і стати звичайною державою.
- Одним із головних атрибутів величі в російських очах виступає наявність сфери впливу. Саме тому росіяни були так засмучені вступом держав Балтії до НАТО - це позбавило їх можливості повернути ці країни у свою сферу впливу.
- Таким чином, Путін бачить поточну війну багато в чому як захисну - на захист статусу великої держави. Проблема в тому, що країни, які ведуть захисну війну, готові миритися з набагато більшим рівнем втрат.
- Це важливо для розуміння ініційованих Трампом переговорів: росіяни не погодяться на те, що ставить під загрозу їхній статус великої держави, навіть якщо вихід із важкої війни із захопленими територіями несе короткострокову вигоду.
- Єдине, що задовольнить Путіна під час мирних переговорів, - це ситуація, за якої Україна повністю переходить під російську сферу впливу, оскільки це критично важливо для їхньої концепції великої держави. Саме тому перед переговорами росіяни постійно повторювали тезу про "усунення першоджерел української кризи", під якими мається на увазі суверенітет України.
- Парадоксальним чином, саме ведення війни - нехай і спустошливої та невдалої - підтримує Росію в статусі великої держави. На Заході обговорюють, як посадити росіян за стіл переговорів, на що вони погодяться тощо - тобто росіяни, як і раніше, мають сильний вплив на світову політику. Але якщо настане мир, інтерес до них значно спаде.
- Одночасно з цим росіяни дуже не хочуть давати українцям і європейцям десять років миру, щоб ті могли підготуватися і потім перешкодити планам захоплення нових територій. Адже тоді мільярди євро інвестицій, вкладених в оборонну промисловість сьогодні, принесуть реальні результати. Це поховає російську мрію про велич - і вони назавжди залишаться в історії як невдахи і лише як регіональна сила.
- Таким чином, Путін зараз перебуває на роздоріжжі. З одного боку, припинення бойових дій з можливістю зберегти за собою захоплене і дати країні перепочинок було б корисним з точки зору опортуністичної політики.
- З іншого боку, він побоюється, що такий перепочинок призведе до стратегічного провалу у справі відновлення статусу Росії - і тому не готовий прийняти варіант миру від Трампа, тобто просте заморожування конфлікту по лінії фронту.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...